Семінар «У світі прекрасного» (художньо-естетичний розвиток дошкільників)

План:

1. Формування уявлень у дітей про різні види образотворчого мистецтва (графіка, живопис, скульптура) та архітектурне мистецтво.

2. Формування життєвої компетентності дошкільника засобами образотворчого мистецтва.

3. Виставка дитячих робіт по образотворчій діяльності «Ліплення з солоного тіста».

1. Сучасний зміст дошкільної освіти передбачає гармонійний та все­бічний розвиток дитини за умови здійснення педагогічного процесу на засадах гуманізації та демократизації. Зокрема, Базовий компо­нент та чинні програми дошкільної освіти орієнтують педагогів на впровадження у практику цілісного підходу до розвитку, виховання і навчання дитини, який передбачає формування життєздатної, свідо­мої, всебічно розвиненої, творчої особистості. З огляду на це, особли­вого значення набуває питання розвитку в дітей раннього і дошкіль­ного віку креативних здібностей та формування творчого ставлення до життя.

Одним з ефективних та незамінних засобів розвитку дитячої твор­чості є мистецтво з його розмаїтим, неповторним світом, здатним зво­рушувати душу, пробуджувати творчу активність, розвивати психічні пізнавальні процеси, виховувати повагу до культурних надбань тощо. Саме тому серед пріоритетних напрямів освітньої роботи в сучасному дошкільному навчальному закладі чільне місце посідає забезпечен­ня достатнього рівня художньо-естетичного та креативного розвитку особистості у процесі специфічних дитячих видів діяльності.

Раннє та дошкільне дитинство - це особливі періоди у становлен­ні особистості. У перші роки життя відбувається процес найінтенсивнішого розвитку всіх функціональних можливостей людського орга­нізму. Всі основні знання, вміння та навички, що ними послугову­ється людина впродовж усього життя, здебільшого формуються саме в цей час. Своєчасне спілкування з творами різних видів мистецтва (музичного, образотворчого, літературного, театрального, архітектур­ного, декоративно-ужиткового та ін.) відкриває дитині світ реально існуючої краси, формує її переконання, впливає на поведінку, дарує великі можливості для пізнання прекрасного та розвитку емоційно-естетичних почуттів.

Вік від народження до 6-7 років є сензитивним періодом для на­копичення і розвитку творчого та особистісного потенціалу людини. З перших днів життя кожній дитині притаманне природне прагнення до відтворення перших уявлень про навколишній світ у результатах власної неповторної діяльності. Навіть у ранньому дитинстві малята із задоволенням бавляться іграшками-забавками, створюючи певну, зрозумілу лише їм, мелодію, або вимовляють звукові ряди, які для них, можливо, здаються піснею. У молодшому дошкільному віці діти вирізняються особливим інтересом до досліджень. Дізнаючись чима­ло нового, експериментуючи з матеріалами та способами виконання робіт, вони віднаходять власні шляхи до вирішення знайомих завдань та роблять самостійні відкриття. З віком усі ці вміння вдосконалюються і стають чітко вираженими. Дитина старшого дошкільного віку, воло­діючи певними художніми вміннями, вже може бути автором власно­го оригінального твору або навіть простого винаходу.

Як бачимо, за зовсім маленький відтинок часу (6-7 років) дити­на встигає набути незамінного художньо-естетичного досвіду, який визначатиме і формуватиме її світогляд та творчу життєву позицію у майбутньому. Саме тому нині у батьківських та педагогічних колах стає надто актуальним питання раннього художньо-естетичного та креативного розвитку дітей. Зрозуміло, що від того, наскільки пра­вильними будуть підходи до розв’язання цієї проблеми та організова­но відповідну освітню роботу, залежить і успішність маленьких вихованців у подальшому житті.

Робота над формуванням уявлень у дітей про образотворче та архітектурне мистецтво спрямовується на виховання естетичних почуттів, розвитку художніх умінь і творчих здібностей. Особливу увагу слід приділити розвиткові здатності до емоційного сприйняття твору та формуванню вміння передавати свої враження у малюванні, аплікації, ліпленні, конструюванні.

Починаючи з раннього віку дитину потрібно вводити в світ культури. Світ краси відкривається дитині через органи чуття, «сенсорні канали», тому основним завданням дорослих у роботі з дітьми має бути створення умов для їх відвертого спілкування з красою навколишнього світу.

Дорослий створює навколо дитини розвивальне поліхудожнє, сенсорно-збагачене предметно-просторове середовище. Він наповнює його різними за фактурою, кольором, формою предметами та матеріалами, що можуть викликати цікавість дитини, пробудити її дослідницьку ак­тивність; уможливити її саморозвиток, самонавчання. Такими стимульними матеріалами є твори мистецтва, створені композиції, інсталяції, обладнання для зображальної діяльності, предмети та інструментарій, підготовлені моделі для сенсомоторного розвитку (сенсорні мобілі, ко­льорові та фактурні картки, форми-вкладки, альбоми для розфарбову­вання, природний матеріал, будівельний матеріал, мозаїка).

Дорослий організовує з дитиною спільну художньо-ігрову діяль­ність, віддає перевагу дієвому спілкуванню. Головне в цій діяльності — не навчання малювання або ліплення, а збагачення емоційного досві­ду дитини, виховання позитивного естетичного, ціннісного ставлення до довкілля та самої себе.

У віці до двох років домінантою у педагогічному супроводі розвитку образотворчої діяльності та особистості дитини в ній є відкриття нею «слідів» власної творчості, вивчення кольору і форми. Зображуючи на малюнку предмети та явища дійсності, дитина вчиться елементарно користуватися приладдям та базовими виражальними засобами: ритм, колір, лінія, пляма, мазок, форма, композиція. Удосконалюється дріб­на моторика, сенсорне сприймання, вміння групувати предмети за ко­льором і формою. Дитина навчається проводити прямі, хвилясті, криві, замкнені лінії.

На третьому році життя домінантою в педагогічному спілкуванні стають спільні дії педагога з дитиною та самостійні дослідження нею художніх матеріалів і технік. Такі дослідження є дуже цінними, оскіль­ки завдяки ним дитина свідомо відкриває для себе певну техніку, зображення без прямого втручання дорослого, отримує можливість опанувати зображальну діяльність без зразків та показів з його боку. За допомогою штрихів та кольорових мазків дитина здатна передати деякі явища дійсності (краплі дощу, падолист, сніг). Дорослий ознайом­лює дитину з розмаїтістю пластичних матеріалів для ліплення (глина пластилін, тісто, зволожений пісок, сніг). Під час спільної діяльності. вони вивчають їх властивості (пластичність, в'язкість, цілісність, вага колір,температура) та можливості впливу на ці матеріали. Під час занять з аплікації педагог ознайомлює дітей з папером як художнім матеріа­лом та заохочує експериментувати з ним, вивчати способи дій з ним (мнеться, рветься, приклеюється). Діти вчаться створювати зі шма­точків рваного й м’ятого паперу (серветок) виразні образи (хмарин­ки, курчата).

Основними навчальними формами роботи з дітьми є індивідуаль­ні та групові ігри-заняття, спостереження в природі (концентрування уваги на об'єкті, предметі), експериментування з матеріалами та фор­мами, розглядання творів мистецтва (пейзаж, портрет, натюрморт скульптура, народна іграшка, книжкова ілюстрація).

Організовуючи роботу над формуванням уявлень у дітей молодшого дошкільного віку про різні види образотворчого мистецтва (графіка, живопис, скульптура) та архітектурного мистецтва, вихователю слід зосередитися на організації поліхудожнього різнофункціонального предметно-просторового середовища, насиченого стимульними мате­ріалами (предметами мистецтва, художніми матеріалами, знаряддям та обладнанням, прикладами власної художньо-творчої діяльності).

Педагогічний процес має на меті розвиток художньо-естетичної свідомості дитини і здійсню­ється безперервно протягом дня. Він активується яскравою життє­вою подією, природним явищем, враженнями, мистецьким твором та набуває різних форм (навчальних, розвивальних, творчих), типів (самостійна художньо-естетична діяльність та спільна з педагогом), видів (споглядальні, мовленнєво-комунікативні, художньо-прак­тичні, творчо-проектувальні), методів (спостереження, розглядан­ня, обстеження; мистецтвознавча розповідь, бесіда; художньо-ди­дактична, художньо-рольова, маніпуляційна гра, екскурсія-подорож, експериментування, творчі завдання, художні проекти тощо). У ці­лісному педагогічному процесі художньо-естетичний розвиток інте­грується з розвитком інших сфер особистості дитини.

Цілеспря­моване педагогічне спілкування за змістом та метою може визначатися педагогом як базове навчальне заняття; пізнавальні, технічні, творчі хвилинки; спостереження-розглядання-споглядання-милування кра­сою, самостійна (одноосібна та спільна) художня діяльність.

Залежно від змісту педагог організовує спілкування за такими типа­ми: «милування красою» (розглядання, обстеження), мистецтвознав­ство (розповідь, бесіда, художньо-дидактична гра), художня практи­ка (малювання, ліплення, декоративна та дизайн-діяльність, ігрове будівництво), художньо-естетичне самовираження (творчі хвилин­ки, хвилинки самовираження, арт-терапевтичні сесії, творчі проек­ти). Разом із педагогом діти навчаються технік живопису, графіки, розпису, аплікації, будування-конструювання, паперопластики, еко-пластики.

Спілкування за типом «милування красою» передує образотворчій діяльності. Його організація передбачає залучення усіх аналізаторів, актуалізацію сенсорної та емоційної сфер особистості дитини. Діти на­вчаються виокремлювати естетичні об’єкти та явища, розглядати, ви­вчати їхні якості та переживати естетичні емоції.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку педагогу потрібно спрямувати свою діяльність з дітьми на:

• подальший розвиток емоційного сприймання краси навколиш­нього світу, збагачення естетичних вражень, прищеплення інтересу до образотворчої діяльності;

• розширення художнього досвіду, заохочення до відвідування музеїв і виставок, спостереження за об’єктами природного, предмет­ного, соціального довкілля, розглядання творів мистецтва, виокрем­лення їх характерних естетичних ознак, порівняння їх між собою;

• збагачення та систематизація уявлень про різні види образот­ворчого мистецтва (графіка, живопис, скульптура), їх спільні та спе­цифічні засоби виразності; ознайомлення з історією створення пер­ших образів людиною;

• ознайомлення із жанрами живопису (пейзаж, портрет, натюр­морт, анімалістичний, казковий, побутовий), вправляння у їх розріз­ненні за характерними особливостями;

• формування вміння на елементарному рівні аналізувати твір мовою мистецтва, визначати за кольоровим забарвленням, формою, пропорціями, композиційним розташуванням його тематичну спря­мованість і настрій;

• ознайомлення із творчістю окремих художників, скульпторів, їхнім своєрідним баченням світу та особистісними техніками вико­нання робіт;

• подальший розвиток художніх здібностей у різних видах об­разотворчої діяльності (малюванні, ліпленні, аплікації) та констру­юванні;

• удосконалення технічних умінь із використання обладнання та різних специфічних матеріалів (гуашеві фарби, олівці, акварель, сан­гіна, пастель, глина, тісто, папір, картон, покидьковий та природний матеріал тощо), заохочення до самостійного їх добору;

• заохочення до створення предметних, сюжетних робіт і компо­зицій з натури, за уявою, за зразком, по пам’яті, за мотивами худож­нього твору;

• залучення до виготовлення колективних робіт та створення но­вих образів через гармонійне поєднання знайомих матеріалів або технік тощо.

Методи роботи з дошкільниками

• спостереження (наприклад, за ростом і цвітінням квітів, розглядання художніх репродукцій);

• обстеження (наприклад, вази, овочів, фруктів на дотик для визначення їхньої форми, фактури);

• бесіди (наприклад, про розмаїття форм і кольорів квітів, листя);

• маніпулювання (наприклад, із предметами на пло­щині, у просторі, на фланеграфі);

• демонстрація послідовності зображальних дій (на­приклад, рисунки на плакатах, зразках-картках; наочно-практичний показ);

• дослідницький та частково-дослідницький методи;

• заохочення, стимулювання.

Робота з родиною

Індивідуальні бесіди з батьками.

Основною формою колективної роботи, як і раніше, є загальні родинні збори, які допомагають педагогам дошкільного закладу будувати конструктивні вза­ємини з родинами вихованців. Роз’яснювальна робо­та, бесіди, диспути про те, що саме істотно впливає на виховання та розвиток дитини, зацікавлюють батьків, у них зростає довіра до педагога, до його порад щодо проблем становлення особистості дитини та впливу на неї. Позитивну роль у налагодженні партнерських стосунків вихователів і членів родин відіграють під­готовка та проведення ранків, тематичних виставок дитячих і батьківських робіт, “днів відкритих дверей”, відкритих занять, усних випусків журналу запитань та відповідей, конференцій із обміну досвідом родинного виховання. Зазначені форми просвітницької роботи активізують педагогічний всеобуч, мета якого — під­вищувати педагогічну та психологічну просвіту дорос­лих, причетних до виховання дошкільняти, сприяти грамотному застосуванню знань, формуванню умінь та навичок сімейного виховання.

2. 3 метою формування художньо-естетичної компетентності розвивальний простір у групових кімнатах передбачає наявність матеріалів, необхідних для творчої діяльності дитини.

Процес організації та проведення образотворчої діяльності потребує значної кількості матеріалів та спеціального обладнання, зокрема таких, як: прості та кольорові олівці, пастель, акварель, гуаш фломастери, крейда, папір для малювання, розмальовки, мольберт, пластилін, глина, стеки, лекала, картон, кольоровий папір, клей, ножиці та ін. Крім того, доцільно мати зразки скульптур, репродукції картин, літературу про видатних українських та світових майстрів образотворчого мистецтва. Правильне розміщення матеріалів має викликати у дітей бажання займатися самостійною художньою діяльністю, творити, фантазувати.

В ході образотворчої діяльності у дітей формуються відчуття ритму, гармонії, позитивні моральні якості, по­чуття, що забезпечують розвиток творчості, всебічний розквіт особистості, навчають сприймати прекрасне. Кра­щі зразки народного та авторського мистецтва допомага­ють виховувати почуття національної гідності, сприяють збереженню народних звичаїв, промислів, викликають інтерес до мистецьких творів, пробуджують власні творчі зусилля. Слід залучати дошкільнят до витоків духовнос­ті, використовуючи український фольклор та народно-у житкове мистецтво.

Завдання-вправи

з образотворчої діяльності

(для дітей п’ятого – шостого року життя)

Завдання-вправи “Поміркуй та домалюй”

Завдання 1. Конструювання картини

Дитині дають аркуш паперу, де зображено яскраво розфорбовану фігуру неправильної форми. Пропонують розглянути її і спробувати на цій основі створити власний образ. Малювати можна фломастерами, пензлями та гуашевими фарбами.

Завдання 2. “Домалюй картину”

Дитині пропонують розглянути незавершений малю­нок — нехай пофантазує, як можна закінчити його. Треба поміркувати над планом роботи, над способами виконан­ня завдання, самій дібрати потрібні матеріали, інстру­менти, визначити, в якій техніці можна продовжити ма­люнок, і завершити його.

Завдання 3. “Паралелі

На аркуші паперу накреслені попарно паралельні лінії. Дитина має спробувати використати їх у своєму малюнку.

Завдання 4. “Кола”

Дитині пропонують розглянути намальовані на ар­куші паперу шість кіл однакового розміру і створити з кожного якийсь образ, домалювавши всередині або зовні необхідні деталі. Підготовчим етапом до виконання зав­дання може бути пошук у природному і предметному се­редовищі об’єктів, схожих на коло.

Завдання 5. “Цікаві квадрати ”

Дитині пропонують уважно розглянути шість нама­льованих на аркуші паперу квадратів різної величини й використати їх для створення власного малюнка.

Ігрова вправа “У саду”

Мета: ознайомити з флорою (з формою, фактурою, кольором); розвивати здатність органів чуттів (смако­вих, дотикових, зорових), уміння зіставляти й розрізняти фрукти за кольором, смаком, запахом; виховувати есте­тичне ставлення до навколишнього світу.

Словник: флора, смак, матовий, запах.

Місице проведення: сад, парк, сквер чи ігровий майдан­чик дитячого садка.

Матеріал: яблука (жовті, зелені, червоні), вишні, гру­ша, лимон, персик, диня; набір площинних геометричних фігур різного кольору та з різною фактурою поверхні (блискуча, матова, шорстка) для кожної команди; вірші Л. Українки, М. Познанської.

Хід: дітей запрошують на прогулянку до саду. Зверта­ють їхню увагу на розмаїття барв у природі, на форму та колір плодів. Дають понюхати, відчути, як вони пахнуть. Можна прочитати знайомі вірші.

ДИНЯ

А дідусь у курені Жовту диню дав мені.

Я принесла диню в дім,

Вже розрізала і їм.

Ой солодка ж ти яка,

І пахуча, і м’яка!..

З’їм я небагато,

Залишу й для тата,

Для мами, для Галі,

А скибочку — лялі.

Марія Познанська

ВИШЕНЬКИ

Поблискують черешеньки в листі зелененькім,

Черешеньки ваблять очі діточкам маленьким:

Дівчаточко й хлоп’яточко під деревцем скачуть,

Простягають рученята та мало не плачуть.

Раді б вишню з’їсти, та високо лізти,

Ой раді б зірвати, та годі дістати!

“Ой вишеньки-черешеньки, червонії, спілі,

Чого ж бо ви так високо виросли на гіллі?”

“Ой того ми так високо виросли на гіллі, —

Якби росли низесенько, чи то ж би доспіли?”

Леся Українка

Нагадують дітям про види смаків, пропонують відчу­ти на дотик фактуру плодів, покуштувати їх. Загадують загадки про фрукти.

Завдання 1

1. Відгадати загадки, вибрати з набору геометричних фігур ті, до яких подібні формою, кольором та фактурою відгадані плоди.

2. Визначити характерні ознаки цих плодів.

3. Поміркувати й спробувати відповісти: чи є зв’язок між кольором і смаком фруктів? Обґрунтувати відповідь.

КОЛЬОРОВІ ЗАГАДКИ

— Вона червона?

— Ні, чорна.

— Чому ж вона біла?

— Тому що зелена.

(Смородина)

Навесні біла,

Влітку зелена.,

Восени жовта,

Взимку добра.

(Груша)

Завдання 2

Скуштувати плоди, визначити властиві їм ознаки (на­приклад: лимон жовтий — кислий — шорсткий; яблуко червоне — солодке — блискуче; персик рожевий — со­лодкий — оксамитовий; вишні темно-червоні — кисло- солодкі — блискучі; диня жовта — солодка — шорстка; груша зелена — солодка — гладенька тощо).

Завдання З

1. Запропонувати дітям прослухати, пригадати й прочитати напам’ять вірші про фруктові дерева, ягоди, баштанні культури.

2. Кожній дитині вибрати з набору фігуру відповідного кольору і тієї ж фактури, якій відповідає зовнішній вигляд описаного чи згадуваного у вірші плоду.

Запропонувати дітям скласти описову розповідь про свої улюблені фрукти, назвати форму, колір, смак. Ви­слухати їх і похвалити за правильний вибір геометрич­них фігур відповідно до форми фруктів.

Ігрова вправа “Веселкові кольори” .

Мета: закріпити знання про основні та складені ко­льори; вправляти у визначенні почуттів, вчити передава­ти їх кольором; стимулювати творчий потенціал, вихову­вати естетичні потреби.

Словник: таємничий, коромисло.

Місце проведення: художня студія або групова кімната. Матеріал: аркуш білого паперу А4, пензлі, гуаш.

Хід: вихователь проводить із дітьми бесіду про при­родні явища — вітер, дощ та веселку. Розглядає з ними художнє зображення веселки у творах живопису: пока­зує репродукції з картин Д. Шавикіна “Вечір на Дніпрі”, К. Трохименка “Над великим шляхом”, М. Пимоненка “Пе­ред грозою”; у книжковій графіці: демонструє ілюстра­ції до дитячих книжок художників О. Львова (В. Крав­чук “Золотиста нитка в'ється”), Н. Кохаль (І. Калинець “Книжечка для Дзвінки”), Є. Попова (А. Качан “Світанок року”). Пропонує відгадати загадки.

Вийшла звідкись гарна дівка,

На ній стрічка-семицвітка,

А де з річки воду брала,

Там коромисло зламала.

(Веселка)

В небо дощиком занесло

Різнобарвне перевесло.

(Веселка)

Потому запитує у дітей: “Де й коли можна побачити у природі предмети або явища фіолетового кольору, від­тінку?”. Заохочує розповісти про червону та синю барви, про те, де вони зустрічаються у довкіллі.

Далі: “Чому веселку порівнюють із коромислом? Скільки кольорів має веселка? Які з них ми називаємо основними? Чому?”. Разом пригадують характерні образ­ні ознаки кожної барви: червона — весела, гаряча, яскра­ва; синя — сумна, холодна, спокійна.

Пропонує поміркувати, який колір можна отримати, якщо змішати два основні кольори — синій і червоний. Демонструє на палітрі “зустріч” цих двох фарб, звертає увагу на новоутворений колір, який називають фіолето­вим. Пояснює: “Характер у нього складний, таємничий, загадковий. Це колір потаємний, тому й сховав він свій характер глибоко”.

Далі дошкільнята способом змішування двох фарб утворюють новий колір.

Завдання 1

1. Взяти два аркуші паперу однакового розміру.

2. Поставити посередині одного аркуша пляму фарбою основного кольору (наприклад, червоного).

3. Поряд поставити другу пляму фарбою іншого основного кольору (наприклад, синього).

4. Другим чистим аркушем паперу накрити плями, притиснути папір долонею.

5. Роз’єднати аркуші й розглянути утворений новий колір (фіолетовий).

Діти розглядають фіолетову барву на палітрі й у творах мистецтва, фантазують і намагаються розгада­ти загадку цього кольору. Вихователь пояснює: з двох основних кольорів утворився третій — складений. Щоб

з’ясувати, ще які кольори можна утворити з основних, пропонує поекспериментувати.

Завдання 2

Виконати вправу за зразком першого завдання, по­єднавши основні кольори у поданій послідовності: жовтий - червоний (жовтогарячий); синій — жовтий (зелений).

Вихователь читає вірш про веселку.

ВЕСЕЛКА

Хмарина тінню вкрила дерева у ліску,

Веселка опустила відерця у ріку.

Коромислом барвистим зігнулася від них,

Сяйнула в хвилях чистих, на берегах крутих.

Взяла вона водиці і в полі край села

І жито, і пшеницю з відерець полила.

Дмитро Мегелик

Пропонує відгадати загадку.

Фарбоване коромисло

Через річку повисло.

(Веселка)

Щоб дітям легше було запам'ятати кольори веселки та їхню послідовність, можна скористатися таким-от образ­ним тлумаченням: “Чарівниця Осінь Жар-птаху Зазиває Бабин Сад Фарбувати” (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). А щоб звеселити кімнату й наповнити її веселими кольорами, нехай кожен намалює свою веселку.

Завдання З

1. Вибрати кольоровий аркуш паперу світлого тону.

2. Набрати пензлем червоної фарби й провести ним широку смугу — це перший колір веселки — червоний.

3. Далі набрати жовтої фарби й провести пензлем смугу поряд із червоною так, щоб вони торкнувшись одна одної, змішалися й утворили на місці “зустрічі” ~ оранжевий (жовтогарячий) колір.

4. Наступна — синя фарба. Її треба накласти поряд із І жовтою так, щоб вони, торкнувшись одна одної, також змішалися й утворили зелений колір.

5. Для отримання фіолетового кольору змішати червону ї та синю фарбу.

Вихователь запитує дошкільнят про ознаки основних та складених кольорів. Організується виставка дитячих робіт — усі разом милуються красою веселкових барв.

Ігрова вправа “Незнайко-художник”

Мета: ознайомити з новими прийомами роботи з ху­дожніми інструментами, матеріалами, техніками; розвивати творчу уяву, фантазію у роботі з гуашшю, папером; формувати вміння сприймати кольори та образи, створю-1 вати образ за допомогою кольорової плями; стимулювати І творчий потенціал, виховувати естетичне оцінювання.

Словник: фантазія, симетрія, фауна.

Місце проведення: художня студія, групова кімната чи куточок для образотворчої діяльності дітей.

Обладнання та матеріал: гуашеві фарби, фломастери, тонований та білий папір формату А4, набір кольорового паперу, пензлі, клей, картон, ножиці, серветка для рук, склянка з водою.

Хід: вихователь розповідає дітям про фауну у природі, показує зображення метеликів, звертає увагу на і їхню форму, будову та колірну гаму. Пропонує кожному дібрати кольори для свого метелика, якого дитина малюватиме, обрати ведучих Незнайка та Знайка. Незнайко перший дає поради, як краще намалювати метелика (педагог, у разі потреби, допомагає визначати; послідовність виконання завдання, активізуючи запитаннями ведучого та дітей).

Завдання 1

1. За підказкою Незнайка діти мають малювати метелика гуашевими фарбами.

2. Проводять пензлем по центру аркуша згори донизу вертикальну смугу — це тулуб.

3. Праворуч і ліворуч від тулуба малюють по два крильця.

4. Вгорі біля тулуба домальовують тоненькі вусики, відхилені в різні боки.

За цією підказкою метелики виходять несиметричні.

На допомогу приходить Знайко — він пропонує кілька варіантів “оживлення” метеликів і разом із вихователем показує, як краще це зробити. Така техніка малювання називається кляксографією.

Завдання 2

1. Скласти аркуш білого паперу навпіл, притиснути згин і розгорнути.

2. Біля згину по центру поставити першу пляму фарби, інші дві поставити біля країв першої — внизу та вгорі.

3. Зігнути аркуш, обома долонями злегка притиснути по центру й провести від нього пальцями до кутів аркуша.

4. Сказати чарівні слова Буратіно: “Крекс-фекс-пекс”, розгорнути папір.

5. Розглянути на ньому гарненькі й однакові (симетричні) крильця метелика.

6. Набрати пензликом гуашевої фарби й провести ним по внутрішньому згину — це тулуб метелика.

7. Знову зігнути аркуш, притиснути й легенько провести вказівним пальцем по згину-тулубу.

8. Розгорнути аркуш і кінчиком тонкого пензликщ домалювати метеликові вусики.

Завдання 3

1. Взяти першу Незнайкову роботу з метеликом, зігнуті аркуш навпіл уздовж тулуба метелика.

2. За зразком вирізати ножицями форму метелик (запропонувати власний варіант форми).

3. Дібрати кольоровий папір як тло відповідно до власного задуму (метелик на траві — зелений папір, у небі летить — блакитний чи синій тощо).

4. Змастити клеєм тулуб метелика і наклеїти його на кольоровий папір.

Знайко та Незнайко пропонують дошкільнятам по­фантазувати й доповнити свої роботи малюнком-аплікацією (наприклад, у траві — квіти, у небі — хмаринки, сонце). Діти дякують їм обом, виставляють свої роботи, милуються колірною гамою метеликів, їхніми формами.

Щоб “оживити” метелика, дати йому змогу полетіти, можна вирізати його, змастити згин клеєм і наклеїти ним метелика на веселку або квітку, що на цупкому папері або картоні. Велику квітку може заздалегідь намалювати вихователь одну для всіх — тож діти відправлять своїх метеликів летіти до неї. Інший варіант колективної ро­боти: на ватмані малюють веселку, й діти самі вибирають місце в небі для свого метелика.

Ігрова вправа “Кольорова вікторина”

Мета: розвивати творчу уяву, фантазію; формувати і вміння сприймати кольори у предметах довкілля, спостерігаючи й порівнюючи їх.

Обладнання: аркуш білого паперу формату А4, фломастери.

Хід: у вікторині беруть участь підгрупи дітей

Завдання 1. “Які географічні кольори ви знаєте?”. На­приклад, назвати колір у назвах морів. (Відповідь: Чорне, Біле, Червоне, Жовте).

Завдання 2. Назвати різні предмети або поняття за кольорами веселки (червоний, оранжевий, жовтий, зеле­ний, блакитний, синій, фіолетовий):

а) зі світу речей;

б) зі світу рослин;

в) зі світу тварин;

г) зі світу явищ природи.

Завдання 3. В українській мові є багато слів-означень, якими називають різні кольори та відтінки. Чимало цих слів утворено за асоціацією з певним предметом чи яви­щем навколишнього світу. Пригадати кольори, що похо­дять від назв:

а) плодів (абрикосовий, вишневий, малиновий, мор­квяний, лимонний, помаранчевий, буряковий тощо);

б) тварин та птахів (тигровий, слонової кістки тощо);

в) квітів, рослин та дерев (волошковий, салатовий, бузковий, горіховий тощо);

г) продуктів (шоколадний, кавовий, медовий, молочний тощо).

Завдання 4. Прочитати уривок з вірша або пісні, де зга­дується той чи інший колір (А. Малишко “Сіре гусеня”, Л. Доценко “Золотиста осінь”, Л. Українка “Плине білий човник”, Г. Бойко “Зелена аптека”, Н. Забіла “На золотих ланах”, Л. Костенко “Бузиновий цар”, М. Рильський “На білу гречку впали роси”, “Білі мухи”, В. Сосюра “Білі коні зими”, І. Чернецький “Зеленіхатинки”).

Вправи, що збагачують емоційне сприймання

Подані нижче вправи допомагають розв’язувати такі завдання:

• збагатити емоційне сприймання дітьми краси у довкіллі; заохочувати проявляти ініціативу й до­питливість;

• виховувати вибіркове та оцінювальне ставлення до навколишнього світу, спираючись на естетичні та моральні якості;

• сприяти закріпленню в пам’яті асоціативних емо­ційних зовнішніх ознак явищ, опорних об’єктів, епізодів з настроєм, музикою та кольором;

• формувати здатність емоційно-чуттєво оцінювати зовнішні ознаки предметів, об’єктів та явищ.

“Маски емоцій”

Вихователь пропонує дітям спочатку прослухати сло­ва (промовляє одне за одним). Діти мають повторити ці слова, далі промовити словосполучення, яке визначає їхнє значення (вжити прикметникову форму разом із зай­менником “я”). Під музичний супровід мімікою та плас­тикою рухів дошкільнята показують відповідний емоцій­ний стан. Наприклад: радість — “Я радісний”; сум — “Я сумний”; подив — “Я здивований”; злість — “Я злий”; улесливість — “Я улесливий”; байдужість — “Я байду­жий”; спокій — “Я спокійний”.

Використовуються музичні фрагменти: Й.-С. Бах “Жарт” (сюїта № 2); Е. Келверт “Рожева вишня і біла квітка яблуні”; П. Чайковський “Сумна пісенька”, “Вальс квітів”, “Лускунчик”; Л. Бетховен “Елізі”.

“Запашний букет”

Діти на прогулянці (на ділянці дитсадка чи в парку) розглядають квіти, вдихають їхні пахощі. Вихователь пропонує кожному обрати й показати квітку, яка най­більше сподобалася, дає завдання:

• вдихнути пахощі квіток — першої, яка сподобалась, і за вибором іще кілька (на вибір);

• сказати, що відчув при цьому, — приємні чи непри­ємні відчуття;

• визначити, однаково вони пахнуть чи неоднаково;

• обстежити форми квітів, встановити їхню подіб­ність до знайомих геометричних фігур;

• запам’ятати форму, колір, запах квітів, які зустрі­лися.

Після прогулянки дошкільнята в супроводі музики П. Чайковського “Сентиментальний вальс” розглядають картину “Бузок” П. Кончаловського (або аналогічну) й розповідають про свої відчуття словами, мімікою, пока­зують характерні ознаки квітів пластикою рухів.

“Кольоровий світ природи”

Діти на прогулянці або в групі (залежно від погоди) грають у гру:

• називають предмети та явища, за якими визнача­ють стан природи, показують їх жестами, пластич­ними рухами (дощ, сніг, мряка, сонце, місяць, небо, хмарки, хмари, калюжі, ковзанки, лід, вітер, віте­рець тощо,);

• називають різні предмети у групі чи на ігровому майданчику (м’яч, кубик, мольберт, аркуш паперу, гімнастичний круг, прапорець, вікно, двері, книга, го­динник тощо), визначають колір, форму, відтінки;

• називають за кольорами веселки квіти (мак, на­гідка, тюльпан, аспарагус, дзвіночок, волошка, ірис тощо), показують пластикою рухів їхні характерні форми.

Відповіді та запитання, які виникатимуть у ході гри, до­поможуть дитині поглибити свої уявлення про природні явища та їхню дію, про предмети та їх застосування, їхні ха­рактерні ознаки (колір, відтінки, форма, звук тощо).

“Кольорова вікторина”

Діти розподіляються на два гурти. Педагог пропонує їм знайти й визначити “колір” вірша, пісні та показати пластикою рухів відповідну дію. Читає уривок із літера­турного твору, де згадується той чи інший колір. Діти на­магаються “віднайти” його й пригадати назву чи фразу із цим кольором, відтінком. Наприклад: Р. Завадович “Чер­воніють ягідки", М. Трублаїні “Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку”, В. Сухомлинський “Сиві волосин­ки”, К. Перелісна “Золота осінь” тощо.

“Мій улюблений колір”

Дошкільникам пропонують називати по черзі різні предмети та явища, які їм подобаються найбільше. На­приклад, якщо улюблений колір рожевий, дитина на­зиває: захід сонця, стрічка, троянда, інші намагаються відгадати, впізнати його. Потім усім гуртом придумують і малюють казку про кілька предметів того чи іншого улюбленого кольору.

“Колір музики”

Звучить спокійна музика. Діти подумки “добирають” колір і малюють під її звучання кольорові картинки, пля­ми, образи, явища природи, предмети, — все, що в них асоціюється з цією музикою. Потім із допомогою дорос­лого склеюють свої малюнки в одну велику кольорову картину.

“Кольорові асоиіації”

Дітям дають папір із намальованими клітинками. Пропонують уважно слухати слова, які асоціюються з певними кольорами, й швидко зафарбовувати фломас­тером клітинку цим кольором. Якщо дитина не знає, не визначилася, не зорієнтувалася, вона ставить у клітинці прочерк. Наприклад: вода, трава, листя, сонце, місяць, клавіші фортепіано і т.д. По закінченні вправи дітям да­ють змогу поміркувати й домалювати у пропущених клі­тинках колір названих об’єктів.

“Найкрасивіший колір”

Дітям роздають підготовлені різноколірні квадрати­ки з паперу. Треба розкласти їх за колірною перевагою: на першому місці буде квадратик, колір якого найбільше подобається, і т.д. Потім діти пояснюють, чому ті чи інші кольори їм подобаються більше або менше.

“Знайди колір”

Гра відбувається у груповій кімнаті. На столі виклада­ють десять (чи більше) різноколірних фішок. Діти уважно розглядають їх і запам’ятовують кольори. Потім розподі­ляються на дві групи. Одна група виходить із кімнати, а друга ховає фішки так, щоб синя фішка знаходилася по­ряд із синім предметом у кімнаті, червона — біля червоно­го предмета (тощо). Ховати фішки можна лише біля тих предметів, які видно в кімнаті. Наприклад, зелену фішку кладуть у зелений пенал, що лежить на столі, червоний олівець — за червоний кубик (і т.д.). Гравці-шукачі мо­жуть ставити запитання: “Зелений колір на зеленій квіт­ці?”, “Синій колір у кишені синіх штанців?” (і т.д.).

Інші діти відповідають: “так” чи “ні”. За кожну незнайдену фішку група отримує штрафне очко. Перема­гає той, хто знайде найбільше фішок і отримає менше штрафних очок.

“Звідки цей колір?”

Діти розподіляються на кілька підгруп. Кожна нази­ває якийсь колір, і на дошці вивішують стільки ж “не­правдивих” предметних картинок, наприклад: синій ка­вун, зелені заячі вуха тощо. Діти складають коротеньку казочку про те, як вуха стали зеленими, і т.д. Підгрупа, яка розповіла найвеселішу казку, отримує приз.

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

НА ТЕМУ:

«Вишиванка моя, вишиваночка»

ВИХОВАТЕЛЬ:

ГОНЧАРЕНКО Наталія Олексіївна

м. КРОЛЕВЕЦЬ - 2015

МЕТА: Народознавство: Закріпити знання дітей про Україну, про Державні та народні символи нашої Батьківщини; ознайомити їх з вишиванкою та елементами українського національного одягу; закріплювати вміння бачити спільне і відмінне в одязі хлопчиків та дівчаток; виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу, особливо до національного вбрання.

Мовлення: Вправляти дітей у вмінні відповідати на запитання повними реченнями, вправляти в доборі прикметників до іменників; закріплювати прислів’я та приказки; розвивати пам’ять, мислення, звя’зне мовлення дітей.

Логіка: Вправляти дітей у вмінні розпізнавати геометричні фігури та їх кольори, викладати симетрично орнамент з геометричних фігур та рослинних елементів; розвивати кмітливість, увагу.

Аплікація: Вправляти дітей у вмінні прикрашати сорочку (чоловічу та жіночу) готовими елементами української вишивки; сприяти розвитку інтересу до художньо-естетичного розвитку; виховувати любов до своєї Батьківщини, бажання підтримувати традиції свого народу.

ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА: Розучування віршів та прислів’їв про рідний край, читання легенди про Україну, вирізання геометричних фігур різного кольору, виготовлення квітів для аплікації.

МАТЕРІАЛИ: Вишиванки, рушники; силуети хлопчиків та дівчаток по кількості дітей, одяг для ляльок різних національностей; зображення Державних та народних символів України; викрійки сорочок з паперу чоловічих та жіночих, пензлі, клейонки, підставки, заготовки в тарілочках, се

ХІД ЗАНЯТТЯ

Про маленьких поведемо розмову

Про теплий, любий, рідний дім

І вишиваночки у нім.

- Діти, відгадайте загадку:

У кожному світі, кожен зна,

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна єдина –

Наша славна …( Україна).

- Правильно, наша Батьківщина – це Україна! А що для вас означає Батьківщина? (Дерева, квіти, рідний дім, друзі, мама, тато і т.д.)

1. Що таке Батьківщина?

За віконцем - калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі.

2. Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

3. Батьківщина – це ліс осінній,

Це домівка моя, і школа,

І гаряче сонячне коло.

4. Батьківщина – це труд і свято,

Батьківщина – це мама й тато.

5. Це твої найщиріші друзі,

І бджола на веснянім лузі.

- Молодці, гарні вірші про рідний край розказали. А тепер ми спробуємо підібрати гарні слова про Україну. То ж Україна яка? (Красива, багата, квітуча, співоча, щедра, красива, мила, калинова і т.д.)

- Як називають людей, які живуть на Україні? (Українці)

- А ви хто? (Українці). В якому місті ми живемо? (Кролевець). Як нас називають? (Кролевчани).

- Так, дітки, і саме Кролевець є нашою маленькою Батьківщиною. Що ви ще можете сказати про нього?

1. Люблю тебе, мій кролевецький краю,

Живу тобою і тобі співаю.

В оцій землі пускав своє коріння

Мій рід із покоління в покоління.

2. Тут прадіди мої у поті й крові

Плекали землю в ніжності й любові.

А у суворий час, в тяжку годину

На битву йшли за матір-Україну.

- Які символи нашої країни?(Державні і народні).

- Назвіть державні символи.

- Що ви можете сказати про Державний Прапор України? (Синьо-жовтого кольору, символізує незалежність нашої Батьківщини).

- Що таке Державний Герб України? (Це Тризуб, свого роду оберіг. Відображає триєдність сили: Вогонь – Вода – Земля, Батько – Мати – Дитя).

- І Державний Гімн України це ? (Хвалебна пісня). Як виконують його? (Діти виконують Гімн).

- Які ж ви знаєте народні символи? (Калина, рушник, вінок, сорочка, писанка).

- Так ,і це не всі ще.

Калина – символ життя, крові вогню, ще символізує материнство (Кущ-сама мати; цвіт, ягідки – діти.)

Рушник – символізує дорогу, долю, захист.

Писанка – символ Сонця, життя, безсмертя, добра, щастя, радості.

Вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі, порядності, чесності, любові.

Вінок – символ життя, долі, життєвої сили.

Рухлива гра « Чий віночок кращий?»

Діти діляться на дві команди, роблять два кола і ведуть хоровод під час слів:

Візьмемось за руки ,

Підемо на луки,

Там сплетемо віночок,

Станемо в таночок.

Потім зупиняються,і на наступні слова вихователя, стають один за одним, піднімають руки вгору і кладуть їх на плечі попередній дитині,намагаючись створити вінок. І, команда, у якої вийшов швидше і кращий вінок танцює український танець під музику, а інша плескає їм у долоні.

Чий найкращий вінок,

Той піде у танок.

- Добре з вами розважились, а тепер пограємо ще одна гру.

Дидактична гра «Я почну, ти продовж»

Без верби і калини нема України.

За рідний край хоч помирай.

Кожному мила своя сторона.

Козацькому роду нема переводу.

- Молодці, добре знаєте прислів’я та приказки. Погляньте до нас гості завітали. (Заходять хлопчик та дівчинка у справжньому українському вбранні).

- Хто ти, дівчинко гарненька?

- Українка я маленька

До барвистого віночка –

Вишиваночка-сорочка,

Фартушок і чобітки

Й різноколірні стрічки…

- Хто ти хлопчику маленький?

- Син я України-неньки,

- Українцем я зовуся,

- Україною горджуся!

- Діти, познайомтесь – це Наталка і Данилко. Хто вони? (Українці). Чому ви так вирішили? (Вони вдягнені в український одяг).

- У що одягнений Данилко? (Сорочка-вишиванка,шаровари, пояс, шапка). Що у вас спільного з одягом Данила?

- У що одягнена Наталка? (сорочка-вишиванка, спідниця, фартушок, чобітки, намисто, вінок, корсет). Що спільного з одягом Наталки?

- Зараз пограємо ще в одну цікаву гру.

Дидактична гра «Одягни ляльку в українське вбрання»

Дітям роздаються силуети хлопчиків та дівчаток, їм потрібно підібрати український національний костюм для своєї ляльки, пояснити свій вибір.

- Отже, діти, що є невід’ємним атрибутом українського вбрання? (Вишиванка). Ми з вами говорили, вишиванка – це народний символ. Її носили жінки, чоловіки, діти, старі люди.

Мама вишиває братику сорочку,

Каже: “будеш, як бузок,

Любий мій синочку!”

Вишиванки мої любі,

Я вас вишиваю

Та про красу і про фарби

Думки не лишаю.

- А хто їх вишивав знаєте? Це дуже непроста робота, але Україна здавна славилась вишивальницями. Вони вишивали не тільки сорочки, але й рушники,серветки, скатертини, простирадла, ікони та багато інших речей. У народі вишиванку вважали не просто одягом, а оберегом. Матері вишивали дітям сорочки, використовуючи магічні візерунки, щоб захистити малечу від хвороб та «злого ока». Вважалося, що вишиванка вбереже воїна від ворога та надасть йому сили і сміливості.

- Зараз я запрошую вас у музей вишивки. Погляньте скільки вишиванок. Вони однакові? (Довгі і короткі, чоловічі, жіночі, дитячі, всі з різним орнаментом). Справа в тому, що символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: хлопчикові, порубку, нареченому, дорослому чоловіку; дівчинці, нареченій, заміжній жінці.

- Зверніть увагу, що орнаменти на вишиванках різні: геометричні і рослинні. З чого складаються геометричні орнаменти? (З геометричних фігур). А рослинні? (З квітів, листочків).

- Також кожен колір має свою мову.

- Крім сорочок ви бачите багато інших речей. Що це? (Серветки, наволочки, ікони, картини, рушники).

- Серед цих речей знаходяться наші славетні Кролевецькі рушники, виткані на нашій ткацькій фабриці. Їм притаманний червоний і білий колір.

Не струмок то у лузі біжить

То за човником нитка спішить,

І працюють удень і вночі

Кролевецькі невтомні ткачі.

- Діти, рушники з нашої ткацької фабрики знають по всі країні і, навіть, за її межами. Щороку в нашому маленькому містечку святкують Фестиваль Кролевецьких рушників.

- А зараз ще раз звернемо увагу на сорочки-вишиванки. Ви хотіли б навчитись вишивати таку красу?( Так).

- Але, поки ви маленькі, тому пропоную прикрасити сорочки з допомогою аплікації.

- У нас є квіти, які ви виготовили на попередніх заняттях, також різнокольорові геометричні фігури. Як вони називаються? (Круг, трикутник, прямокутник, ромб, квадрат).

- Нагадайте, чим відрізняється чоловіча сорочка від жіночої? (Формою і орнаментом).

Самостійна робота дітей.

- Молодці, дуже гарні сорочки у вас вийшли. За старанну роботу я приготувала для вас невеличкі українські сувеніри. (Роздаю дітям сувеніри).

- Підійшло до кінця наше заняття. Що нового ви дізналися? Можливо хочете чогось побажати?

Любіть Україну!

Як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу,

І в радості мить,

Любіть у годину негоди!

Любіть Україну і сні й наяву

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов’їну!

Консультація на тему:

«Експериментально-дослідницька діяльність дітей у природі як технологія пізнавального розвитку»

Дітям дошкільного віку притаманне прагнення до дослідницької діяльності, самостійного пошуку інформації. Тож дитяче експериментування дає змогу значно збагатити освітній процес дошкільного закладу, зробити його сучасним і ефективним, поліпшивши його якість. В ході експериментально-дослідницької діяльності діти отримують змогу застосувати знання з різних галузей на практиці, відчути впевненість у собі, успішність, розвинути самостійність

Експериментально-дослідницька діяльність дітей у природі як технологія пізнавального розвитку

За твердженням академіка Бориса Ліхачова, педагогічна технологія є сукупністю психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і поєднання форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів, вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу. До локальних педагогічних технологій дошкільної освіти належить експериментально-дослідницька діяльність дошкільників у природі. Вона є синкретично єдиною інтелектуальною та практичною діяльністю, спрямованою на пізнавальний розвиток особистості через сприймання ознак, якостей, властивостей об'єктів навколишнього світу природи. Експериментально-дослідницька діяльність дошкільників у природі є основою емпіричного пізнання довкілля, джерелом знань та розвитку пізнавальних інтересів. Виникає вона в період раннього дитинства і триває протягом усього життя людини. Найбільш значимою експериментально-дослідницька діяльність є у період від трьох до десяти років, коли дитина інтенсивно освоює довкілля та набуває життєвої компетентності.

Розвиток експериментально-дослідницької діяльності

Розвиток експериментально-дослідницької діяльності у дітей відбувається у кілька етапів:

• перший — маніпулятивно-експериментальна діяльність;

• другий — цілеспрямоване експериментування;

• третій — власне дослідницька діяльність.

Перший етап — підготовчий — це маніпулятивно-експериментальна діяльність, яка триває до трьохрічного віку дитини.

Характерними ознаками маніпулятивно- експериментальної діяльності є:

• безсистемність;

• ситуативність;

• залежність від матеріалу та наявних засобів пізнання.

Маніпулятивно-експериментальна діяльність не потребує спеціально створених умов чи обладнання. Дитина обстежує все, що потрапляє до її рук, за допомогою органів чуття, а також тих засобів, що є доступними і перебувають у полі її зору: паличка, камінчик, склянка з водою тощо.

Значення маніпулятивно-експериментальної діяльності:

• розвиток відчуттів дитини;

• емпіричне пізнання загальних зовнішніх властивостей об'єктів природи.

Другий етап — це цілеспрямоване експериментування, яке триває від трьох до п'яти років.

Характерними ознаками цілеспрямованого експериментування є:

• цілеспрямованість у пізнанні;

• прагнення до перетворення об'єкта різними засобами.

Це період спроб та помилок у пізнанні. Відсутність у дитини умінь прогнозувати наслідки своїх дій може призвести до виникнення непорозумінь з дорослими, інколи — до травмування дитини.

Значення цілеспрямованого експериментування:

• розвиток мисленнєвих процесів;

• розширення обсягу знань про об'єкти та явища навколишнього світу природи;

пізнання внутрішніх властивостей об'єкта — вода розчиняє окремі речовини, утримує легкі предмети, може їх пересувати; повітря переносить запахи; сонячним промінчиком («сонячним зайчиком») можна керувати тощо.

Третій етап — власне дослідницька діяльність, яка виникає в старшому дошкільному віці на основі попередніх знань.

Характерні ознаки дослідницької діяльності:

• дитина має усвідомлену мету й гіпотезу (власне припущення);

• дослід є засобом уточнення і розширення раніше засвоєної інформації;

• діяльність потребує спеціально створених умов та обладнання.

Знаючи умови проведення досліду, його можна повторити, оскільки він має чіткий алгоритм.

Значення дослідницької діяльності:

• структурування знань у систему;

• розвиток пізнавальних інтересів та психічних процесів — мислення, мовлення, пам'яті, уваги, уяви.

Значення та зміст експериментально-дослідницької діяльності дітей

Діти п'ятирічного віку захоплюються дослідницькою діяльністю, із задоволенням проводять нескладні досліди як самостійно, так і з допомогою дорослих. Внутрішня пізнавальна активність дитини, наявність розвивального середовища, спілкування з дорослим, здатність до наслідування є рушійними силами розвитку її логіко-інтелектуальної сфери. Вихователі дошкільних навчальних закладів за­значають, що в процесі експериментально-дослідницької діяльності в природі у дітей швидкими темпами розвиваються:

• психічні процеси —увага, сприймання, пам'ять, мислення;

• вольові та моральні якості — наполегливість, самостійність, ініціативність, толерантність, витримка;

• комунікативні уміння;

• пізнавальні інтереси та потреби.

Важливим завданням вихователів є створення умов для експериментально-дослідницької діяльності, зокрема слід забезпечити дітей матеріалами для експериментування та відповідним обладнанням (пінцет, піпетки, збільшувальні скельця, мікроскоп, стеки, папір, клей тощо). Зміст експериментально-дослідницької діяльності дітей багатогранний.

Матеріали для експериментування:

• різні види грунту — пісок, глина, сірий лісовий та бурий грунт, чорнозем тощо

• різні камінці — граніт, мармур, малахіт тощо

• корисні копалини — вугілля, крейда тощо

• Вода

• речовини для створення розчинів — фарби, цукор, СІЛЬ тощо

• листя та плоди культурних та дикоростучих рослин

• об'єкти природного походження, що мають відмінності у масі, об'ємі, структурі — пір'їни, хвоя, дерев'яні дощечки, яєчна шкаралупа

За допомогою експериментів діти можуть:

• установлювати зв'язки між змінами об'єктів рослинного світу та впливом на них природних факторів і діяльності людини;

в сортувати та класифікувати об'єкти рослинного світу (листя, плоди) за визначеними показниками — колір, маса, об'єм;

• пророщувати насіння різноманітних культурних та дикоростучих рослин, зокрема коренеплодів у грунті та воді за різних умов освітлення та різних теплового й водного режимів. Для цього використовують

насіння квасолі, гороху, моркви, цибулі, часнику, вівса, пшениці, дикоростучих злаків, квітів, коре­неплоди моркви, петрушки, картоплі; вирощувати розсаду;

створювати умови «штучної» весни для рослин взимку або «штучного» літа восени;

запилювати та живцювати кімнатні рослини; забарвлювати плоди домашніх культур у незвичні кольори за допомогою використання сонячного світла та затінювальних засобів, скажімо, вирощувати червоний помідор у жовту й зелену цятку;

проводити протягом одного — двох днів у спеціально створених умовах спостереження за поведінкою дощового черв'яка, попелиці, жука «сонечка», водолюба, плавунця, мурашок, гусені, внаслідок чого усвідомлювати їх значи­мість у природі та житті людини;

• використовувати збільшувальне скельце чи мікроскоп для розглядання дрібних об'єктів, зокрема живих істот.

Сім'я, родина, дошкільний заклад — це ті соціальні інституції, у яких починається виховання в дітей поваги і любові до себе, оточення, світу природи та залучення їх до спільної з дорослими екологічно доцільної діяльності.

Раннє й дошкільне дитинство — це період пробудження інтересу й любові до природи і пізнання її через конкретні об'єкти та явища. Саме конкретні об'єкти природи завдяки впливу на емоційно- чуттєву сферу можуть пробудити в дитині бажання спілкуватися і взаємодіяти з довкіллям. Для дітей характерна суб'єктивізація стосунків з об'єктами природи, яка з часом трансформується у стійке позитивне ставлення до природи в цілому. Основою такого ціннісного ставлення є:

• позитивні емоції від спілкування з природою;

• знання про роль природи в житті людини;

• усвідомлення взаємозв'язків між усіма елементами природи.

Отже, в уяві дітей створюється цілісний емоційно-позитивний

ідеальний образ довкілля як основи духовного зв'язку людини зі світом природи.

Особливості пізнавального розвитку

дітей на різних етапах експериментально-дослідницької

діяльності

Основна мета пізнавального розвитку дітей на етапі маніпулятивно-експериментальної діяльності полягає в оволодінні засобами пізнання та формуванні їх мотиваційних основ. Щоб знання про об'єкти і явища природи, які дорослий дає дитині, не набували моралізаторського характеру і були цікавими, доцільно подавати їх у процесі нескладного експериментування. Екологічні знання при цьому виступають засобами, що вводяться у діяльність і мотивують її.

Пізнавальний розвиток дошкільників передбачає не лише набуття відповідного їх вікові обсягу знань та формування пізнавальних інтересів, а й обов'язковий розвиток емоційної сфери. Тож значну роль у пізнавальному розвитку відіграє виховання культури почуттів, постійне закріплення певних почуттів у конкретних життєвих ситуаціях. Емоційне відчуття довкілля допомагає дошкільникам бачити прекрасне, правильно сприймати явища і об'єкти, висловлювати пережиті почуття в мовленні та передавати у доступних видах діяльності.

Оскільки прагнення до пізнання притаманне дитині від народження, завдання нескладного експериментування полягає у тому, щоб збудити емоційний пізнавальний відгук на різноманітні явища й об'єкти природи, активізувати пізнавальні процеси у дітей та ознайомити їх із засобами пізнання. Тож основне завдання для дорослих на цьому етапі — підібрати доступну вікові дитини інформацію, яка могла б здивувати її, бо саме здивування веде до зацікавленості, концентрує увагу на об'єкті дослідження, спрямовує процес пізнання.

На другому етапі — цілеспрямоване експериментування — завданням пізнавального розвитку є засвоєння дошкільниками системи початкових знань, пробудження в них бажання пізнавати, милуватися і насолоджуватися природою як цінністю, висловлювати свої міркування та почуття від спілку­вання з нею, передавати їх засобами художнього слова і мистецтва. Адже саме система цінностей становить ядро особистості й виникає лише у реальному світі — світі взаємовідношень людини і навколишньої природної і соціальної дійсності, підіймаючи людину до рівня культури чи ні. Завдяки правильному вихованню людина як істота соціальна засвоює норми та правила поведінки, що існують у суспільстві, а як істота духовна — відкриває для себе культуру. Результатом такого виховання є сформоване ціннісне ставлення особистості:

• до власного дому — планети Земля загалом і найближчого довкілля зокрема;

• до явищ духовного відображення внутрішніх цінностей людства — казки, пісні, праці, народної гри, звичаїв, традицій тощо;

• до матеріальної культури.

А також дуже важливо сформувати у дитини зорієнтованість на культурно-національні і загальнолюдські цінності у ставленні до природи.

Любов до природи починається із самоусвідомлення та любові до себе. Становлення категорії Я має пройти через усвідомлення дитиною значущості природи як матеріального і духовного елемента Всесвіту. Тоді природа постає перед дитиною як частина її самої. При цьому відбувається ототожнення і гармонійне поєднання дитини зі світом природи. Відтак порушення гармонії в природі сприймається дитиною як негативний вплив на Я.

Важливою передумовою для становлення такого природовідповідного Я є, за визначенням швейцарського психолога Жана Піаже (Леап Ріадеї), егоцентризм пізнавальної діяльності, коли дитина чітко не диференціює своє Я і навколишній світ. Дитина вважає, що довкілля створене для того, щоб служити їй. Тож природу, її явища

та об'єкти вона розглядає як своїх захисників і помічників. Таке розуміння слід закріплювати у свідомості дитини з тим, щоб вона усві­домила, що будь-яка форма практичної взаємодії зі світом природи створює можливості для життя, що природа — це, власне, доповнення Я, своєрідна домівка для неї, дитини, а будь-які порушення в цій домівці призводять до розладу Я.

Метод експериментування — локальна технологія навчання дошкільників

Звичайно, все це має підтверджуватися відповідними науковими знаннями, які б логічно переконували дитину у значущості природи для неї особисто, розкривали багатогранну систему цінностей природи. Таких знань дитина може набути під час нескладного експериментування та дослідницької діяльності у природі. Оскільки в теорії дошкільної педагогіки питання використання методу експериментування розглядалось епізодично, виникла потреба в розробці змісту та технології його використання в навчанні дітей.

Питаннями організації нескладного експериментування в природі дітей дошкільного віку займались такі вітчизняні науковці, як: Ганна Бєлєнька, Світлана Єлманова, Неля Лисенко, Зоя Плохій, Надія Яришева. Практика ж роботи з дітьми старшого дошкільного віку показала, що вихователів цікавить, насамперед, зміст нескладного експериментування в умовах дошкільного закладу та методика підготовки і проведення дослідів. Умови сучасного життя потребують також екологізації цього виду роботи.

Сучасна дошкільна дидактика грунтується на засадах активізації діяльності дітей. Необхідно розуміти і приймати прагнення дітей до певної свободи і самостійності в усіх видах діяльності. Тому слід шукати такі форми організації діяльності дітей, які створюють найбільший простір для вияву їх соціальної активності, забезпечують динамічність пошукової діяльності, вивільняють потенціал творчих можливостей дітей.

Чинники формування пізнавальної активності

Пізнавальна активність як риса особистості в дошкільному віці знахо­диться у стані формування і розвитку. Говорити про її сформованість на цьому етапі неможливо, оскільки ще не сформована вольова сфера підростаючої особистості. Йдеться лише про закладання основ пізнавальної активності, яке здійснюється шляхом:

· добору змісту знань та форм організації навчальної діяльності дитини, що відповідають її потребам та інтересам;

· самостійної пізнавальної діяльності дитини, що опосередковано скеровується дорослим за допомогою методів та прийомів навчання, які відповідають індивідуальним особливостям дитини;

· розвитку вольової сфери дитини — довільної уваги, зосередженості, прагнення до позитивного результату.

Пізнавальна активність особистості виникає і формується в процесі навчальної діяльності, а з іншого боку, розгортання пізнавальної активності підносить цю діяльність на новий рівень. Така навчальна діяльність супроводжується намаганнями дитини розв'язати завдання власним способом, унаслідок чого дитина самостійно ставить нові цілі, проявляє додаткову пошукову активність, ініціативу, емоційно переживає власні досягнення. Саме діяльність, співвіднесена з самостійним цілепокладанням, осмисленням суперечності, постановкою для себе нової задачі, мети є ключовою у виникненні пізнавальної активності.

Дослід як засіб пізнання

Організація елементарної самостійної пошукової діяльності дошкільників за умов суспільного виховання й під керівництвом педагога створює широкі можливості для виховання у них інтересу до природи та розуміння її значення. Така діяльність допомагає дитині зрозуміти основи екології. У процесі виховання органічно поєднуються раціональний та емоційний аспекти пізнання. Найвищим рівнем експериментально-дослідницької діяльності дітей вважається рівень власне дослідницької діяльності, коли дитина свідомо і цілеспрямовано обирає дослід як засіб пізнання. Разом з визначеною метою і завданнями по- кроковий опис процесу організації та здійснення досліду є, по суті, технологічною картою пізнавально-дослідницької технології.

Структура досліду

Структура досліду має багато спільного зі структурою спостережень. Про­те сам процес його проведення потребує спеціального обладнання і умов. У перебігу досліду виділяють чотири етапи.

Перший етап — підготовка дітей до пошукової діяльності в природі. Цей етап має бути спрямований на виявлення знань дітей про певні об'єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості. Підготовці дітей до пошукової діяльності в природі сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого чи читання художнього твору.

Наприклад, під час гри дітей з повітряними кульками можна запитати: «Як ви гадаєте, яка з повітряних кульок важча — та, що наповнена повітрям, чи та, що порожня?»

Другий етап — початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань, скажімо: «Легша та кулька, що може літати, тобто наповнена повітрям». Якщо припущення правильні, дорослому слід підтвердити їх дослідом. Помилкові припущення треба спростувати. Для цього слід обговорити умови проведення досліду. Всі вони мають бути однакові, окрім однієї, щоб забезпечити «чистоту» досліду.

Наприклад, щоб перевірити наведене вище припущення, необхідно зважити наповнену повітрям і порожню кульки, вагу яких ми порівнюємо. Попередньо треба перевірити, чи однакові кульки за всіма параметрами: кольором, формою, розміром. Щоб переконатися в тому, що вони однакові й за вагою, обидві кульки слід зважити, перш ніж одну з них наповнити повітрям.

Третій етап — перебіг досліду та подальший обмін думками.

У наведеному прикладі одну з кульок наповнюють повітрям і знову зважують на терезах. Результати зважування порожньої кульки і кульки, яку наповнено повітрям, порівнюють. Важчою виявляється кулька, наповнена повітрям.

Четвертий етап — заключний, у ході якого обговорюють отриманий результат і роблять певні висновки. При цьому початкові припущення підтвер­джують або спростовують.

Організація експериментально-дослідницької діяльності дітей в дошкільному закладі і вдома

Педагогам варто приділяти належну увагу організації експериментально-дослідницької діяльності дітей як під час занять, так і в повсякденні. Варто поєднувати щоденну прогулянку з підготовкою до проведення нескладного досліду. При цьому слід вчити дітей спостережливості.

Скажімо, можна запропонувати дітям дослідити, чи грунт скрізь однаковий? Для цього слід під час прогулянки взяти зразки грунту на доріжці, клумбі, в саду, у пісочниці, у лісі, щоб дослідити їх особливості. Зразки грунту варто насипати в однакові прозорі склянки, потім уважно розглянути зразки грунту та запропонувати дітям визначити, чи однакового вони кольору і які домішки є в грунті. Після цього додати в кожну склянку води і запропонувати дітям спробувати виліпити «ковбаски» з різних зразків грунту, щоб з'ясувати, який краще ліпиться, а який більш сипучий.

А щоб визначити, який з грунтів більше подобається рослинам, потрібно провести досліди з насінням овочів (огірка, зеленого горошку, квасолі). Насіння слід підготувати до посадки: покласти на тарілку, залити водою (щоб вона ледь покрила насіння), накрити вологою ганчіркою чи серветкою і поставити на підвіконня. Коли зернятка «проклюнуться» і з'являться маленькі пагінці, слід пересадити їх у різні грунти і спостерігати за ними. Для цього краще використати скляні банки об'ємом 0,5 л. Через прозорі стінки буде добре видно, як розвивається насінина. Пізніше можна пересадити молоді паростки у відкритий грунт чи у звичайний горщик для квітів, бо скляна банка зручна для проведення спостережень, та не для розвитку рослин.

Улітку разом з дітьми можна виростити незвичний помідор у цятку. Спочатку слід розказати дітям, як вирощують помідори. Поспостерігати разом з ними за розвитком рослин на городі дитячого садка. Коли помідори виростуть, але ще не почервоніють (або не пожовтіють, бо є й сорт жовтих помідорів), слід вирізати з липкої ізоляційної стрічки невеликі кружечки. їх потрібно наліпити на зелений помідор та дочекатись, доки він достигне і набуде яскравого червоного чи жовтого кольору. Тоді слід запропонувати дітям зняти наліпки з його боків і подивитися, що вийшло. Якщо все буде зроблено правильно, то отримаєте червоний (або жовтий) помідор у зелену цятку. Для того щоб зацікавити дітей, перш ніж проводити дослід, прочитайте їм авторську казку «Чиї фокуси?»

Дуже важливо проводити просвітницьку роботу з батьками і спонукати їх до організації дослідницької діяльності вдома.

Увага! Якщо дослід потребує спеціальних умов: наприклад, відкритого вогню (спиртівка, вогонь від кухонної плити), його не проводять в дитячому садку.

Деякі досліди, зокрема з відкритим вогнем, можна проводити лише вдома. Такі досліди цілком безпечні, коли дорослий має змогу індивідуально пояснити дитині причинно-наслідкові зв’язки між зміною властивостей об'єктів і умовами, що їх викликають. До того ж, це цікава пізнавальна діяльність, яку можна здійснювати у вільний від роботи час. Вона об'єднує всіх членів родини навколо процесу виховання і навчання дошкільника. Ми впевнені, що дитина, ставши дорослою, не лише з вдячністю згадуватиме такий процес навчання, а й використає отримані знання та вміння в майбутньому, виховуючи власних дітей.

Досліди, що не потребують складних умов проведення і розраховані не на індивідуальну роботу, а на колективну, проводять в умовах дошкільного закладу.

Пізнавальна діяльність, організована за експериментально-дослідницькою технологією, принесе дітям задоволення і спонукатиме до подальшого активного сприйняття і пізнання навколишнього світу.

Робота методичного кабінету на 2015-2016 н.р.

№ з/п

Зміст роботи

Відповідальні

Дата

При -міт-ки

1.

Скласти розпорядок дня, розклад організованої навчально-пізнавальної діяльності та гурткової роботи для всіх вікових груп.

Вихователь-методист

До 07.09

2.

Організувати колективну передплату фахових видань.

Вихователь-методист

До 15.10

3.

Забезпечення педколективу необхідною науково-методичною літературою, нор-мативно-правовими актами з питань організації освітнього процесу в ДНЗ у новому навчальному році.

Вихователь-методист

Протягом року

4.

Розробка методичних рекомендацій для вихователів з питань планування освіт-нього процесу в ДНЗ за новою Програмою та БКДО.

Вихователь-методист

Жовтень

5.

Систематизування матеріалів атестації педагогічних працівників.

Вихователь-методист

Квітень

6.

Розробка методичних рекомендацій «Організація і зміст освітньої і оздо-ровчої роботи в літній період».

Вихователь-методист

Травень

7.

Обладнати розвивальні осередки груп відповідно до віку дітей та вимог БКДО і програми.

Вихователі

Вересень-жовтень

Обладнати у групах міні-музеї:

– Музею ляльки

– Музею транспорту

– Музею посуду

– Музею вишивки

– Музею моє місто

Вихователі, вихователь-методист

Вересень-жовтень

8.

Поновити папку «Репродукції картин для ДНЗ»

Вихователі, вихователь-методист

Вересень

9.

Поповнити методичний кабінет матеріалами для занять з художньо-естетичного розвитку дошкільників.

Вихователі, вихователь-методист

Вересень-грудень

10.

Поповнити методичний кабінет матеріалами щодо патріотичного виховання дітей.

Вихователі, вихователь-методист

Протягом року

11.

Організувати дні мистецтва:

· День поезії;

· День танцю;

· День театру;

· День образотворчості;

· День музики.

Вихователь-методист, вихователі

04.04.–08.04

12.

Підготувати та оформити:

· Списки педагогічних кадрів.

· Списки педагогів,які підлягають атестації.

· Списки педагогів, що потребують курсової підготовки.

· Моніторингу якості дошкільної освіти

Вихователь-методист

Вересень

Вересень

Вересень

Квітень

13.

Виставки, огляди, конкурси

· Огляд – конкурс на кращий стан оздоровлення дітей дошкільного віку.

· Провести огляд-конкурс груп та майданчиків по підготовці до нового навчального року.

· Організувати виставку педагогічної та методичної літератури з проблеми «Художньо-естетичний розвиток дітей раннього та дошкільного віку».

· Оформити виставку новинок методичної літератури на тему «Патріотичне виховання дітей дошкільного віку».

Завідувач, методист, вихователі

Вихователь-методист

Вихователь-методист

Вихователь-методист

Серпень

04.09

До 30.09

До 02.02

14.

Організувати виставку дитячих робіт:

· «Моє славне місто».

· «Осінній вернісаж».

· «Стежками творів В.Сухомлинського».

· «Зима-чарівниця».

· «У сім`ї зростаю».

· «Літо танцює, літо співає».

Вихователь-методист

Вересень

Жовтень

Листопад

Січень

Лютий

Травень

15.

Виставка - презентація буклетів - пам’яток (тематичних ширм) для батьків з профілактики дитячого травматизму.

Вихователі

10.12

16.

“Мій педагогічний досвід!” (виставка узагальнених матеріалів, педагогів, що атестуються).

Вихователь-методист

Квітень

17.

Виставка «Мої доробки» (обмін напрацюваннями щодо використання нетрадиційних технік художньо-зображувальної діяльності) .

Вихователі

25.11

18.

Провести олімпіаду старших дошкільнят з розділу:

· «Цікава математика»,

· «Образотворче мистецтво».

Вихователь-методист, завідувач

25-26. 03

19.

Тижні безпеки:

· Вуличного руху : «Увага! Діти на дорозі!».

· Тиждень знань з основ безпеки життєдіяльності населення.

· Щоб вогонь не завдав біди, будь обережним з ним завжди! (Тиждень протипожежної безпеки)

Вихователь-методист, вихователі

21.09-25.09

14.12-18.12

06.04-10.04

20.

Тиждень патріотичного виховання дошкільників «З любов`ю в серці до України»

Вихователь-методист, вихователі

14.03-18.03

21

Фестиваль «Гармонія руху»

Завідувач, вихователь-методист, вихователі

Жовтень

22.

Скласти заходи підготовки до оздоровчого періоду.

Вихователь-методист

До 30.04

23.

Скласти план роботи на літньо-оздоровчий період.

Вихователь-методист,

вихователі

До 25.05

24.

Провести анкетування вихователів щодо планування на новий навчальний рік.

Вихователь-методист, вихователі

До 25.05

Оснащення методичного кабінету

1.

Скласти план заходів по організації роботи з ознайомлення з правилами вуличного руху.

Вихователі

До 15.09

2.

Поновлення матеріалів методичного куточка.

Вихователь-методист

Вересень

3.

Обладнання куточка атестації педагогів.

Вихователь-методист

Вересень

4.

Виготовлення дидактичного матеріалу для роботи з дітьми по впровадженню у роботу з дітьми технології «Мнемотехніка».

Вихователь-методист, вихователі

Вересень-грудень

5.

Добірка репродукцій художніх картин, зразки скульптур, літературу про видатних українських та світових майстрів образотворчого мистецтва.

Вихователь-методист

Вересень - грудень

6.

Збір кращих конспектів занять, зразків календарних і перспективних планів навчально-виховної роботи.

Вихователь-методист

Протягом року

7.

Поповнення музичної фонотеки

Муз.керівник

Протягом року

8.

Розпочати роботу творчої групи по роботі над проблемним питанням: «Формування громадянської компетентності дошкільників»

Засідання№1

1. Обґрунтування значущості та актуальності проблеми.

2. Визначення цілей і завдань творчої групи.

3. Оцінювання варіантів планування ДНЗ. Обговорення структури перспективного плану на рік.

4. Вивчення літератури, публікацій, досвідів роботи ДНЗ з даної проблеми, опублікованих на сайтах.

5. Розробка тематики роботи на рік.

Засідання№2 творчої групи:

1. Розробка системи занять з народознавства на рік для молодшої, середньої та старшої груп.

2. Презентація зразків перспективного та календарного планів.

Засідання №3: творчої групи

1.Аналіз ефективності проведеної роботи з народознавства за розробленим плануванням.

2. Аналіз рівня знань дітей з розділу «Народознавство».

Вихователь-методист, вихователі

Вихователь-методист, вихователі.

Вихователь-методист, вихователі.

29.10

До 19.11

09.12

20.03

Вивчення, впровадження передового педагогічного досвіду

1.

Вивчення:

Вивчення досвіду роботи вихователя Гончаренко Н.О. «Ігровий стретчинг»

Вихователь-методист, Гончаренко Н.О.

Протягом року

2.

Узагальнення:

Узагальнення матеріалів педагогічного досвіду роботи вихователя Висоцької І.В. з питання «Використання пісочної анімації у роботі з дітьми дошкільного віку»

1. Колективний перегляд гурткової роботи «Чарівний пісок».

2. Консультація для вихователів «Пісок. Пісочна анімація»

Вихователь-методист

Висоцька І.В.

Висоцька І.В.

Висоцька І.В.

Протягом року

Січень

Квітень

3.

Впровадження:

Впроваджувати в роботу досвід вихователя Дудки Н.В.: «ТРВЗ – засіб розвитку творчих здібностей»:

-використання дидактичних ігор з елементами ТРВЗ

Вихователі

Протягом року

4.

Впроваджувати в роботу досвід музичного керівника Демченко І.В. «Використання музично-педагогічної системи Карла Орфа у роботі з дітьми дошкільного віку»:

-планування комплексних занять з використанням системи Карла Орфа

Вихователі

Протягом року

Кiлькiсть переглядiв: 683

Коментарi